Науково-практичний коментар до ст. 96 Кодексу адміністративного судочинства України
Стаття 96. Судові витрати, пов\’язані з примиренням сторін
1. Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття встановлює особливості розподілу судом судових витрат між сторонами у разі досягнення між ними примирення, виходячи з принципів диспозитивності та рівності сторін.
Примирення сторін
2. Досягнути примирення – це одне з диспозитивних прав сторін щодо вирішення спору на основі взаємних уступок (частина третя статті 51 КАСУ), реалізація якого має наслідком закриття провадження у справі з визначенням в ухвалі суду умов примирення. Порядок примирення сторін адміністративної справи регулюється статтями 113, 136, 194 та 219 КАСУ.
Наслідки примирення сторін для розподілу судових витрат
3. Однією з умов примирення може бути і розподіл судових витрат між ними. Якщо сторони не досягнули згоди щодо розподілу судових витрат, вони, згідно з коментованою статтею, розподіляються порівну. Наприклад, позивач поніс судові витрати у розмірі 300 грн., а відповідач – у розмірі 200 грн. У разі примирення кожна сторона має понести по 250 грн.122, – щоб цього досягнути, відповідач повинен компенсувати позивачу 50 грн.
Але при цьому також необхідно враховувати загальні положення розподілу судових витрат, визначені статтею 94 КАСУ. Так, до складу судових витрат, які можуть бути компенсовані суб\’єкту владних повноважень, включаються лише витрати, що пов\’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (див. частину другу статті 94 КАСУ). А в справах, де за позовом суб\’єкта владних повноважень відповідачем є фізична чи юридична особа, судові витрати позивача з відповідача стягнуті бути не можуть (див. частину четверту статті 94 КАСУ), а тому вони при розподілі не враховуються.