Науково-практичний коментар до ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України
Стаття 246. Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
1. Особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов\’язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття визначає коло осіб, які мають право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (суб\’єкти звернення за нововиявленими обставинами), а також судові рішення, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами (предмет перегляду за нововиявленими обставинами).
2. Стаття практично не обмежує кола суб\’єктів звернення за нововиявленими обставинами і предмету перегляду з тим, щоб кожен, на чиї права, свободи, інтереси чи обов\’язки безпосередньо впливає судове рішення, міг ініціювати цей вид провадження у разі наявності нововиявленої обставини заради захисту свого інтересу та ухвалення правосудного судового рішення у справі.
Суб\’єкти звернення за нововиявленими обставинами
3. Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають особи, чиїх прав, свободи, інтересів чи обов\’язків безпосередньо стосується судове рішення.
Таким чином, таке право мають:
1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи;
2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов\’язки.
Правом ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами наділені також представники цих осіб, і не обов\’язково, щоб представник раніше брав участь у цій справі.
Усі названі особи мають безпосередню матеріальну та (або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи.
Предмет перегляду за нововиявленими обставинами
4. Предметом перегляду за нововиявленими обставинами може бути судове рішення (постанова або ухвала) суду будь-якої інстанції, що набрало законної сили. Визначення постанови та ухвали наведено у пунктах 12 і 13 статті 3, а порядок набрання ними законної сили залежно від інстанції встановлено статтею 254 КАСУ.