Науково-практичний коментар до ст. 180 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Об\’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров\’я громадян та громадського порядку. Охорона здоров\’я населення є дуже важливим завданням, покладеним на державу, адже Конституцією України встановлюється, що людина, її життя і здоров\’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також Конституцією визначається право кожного на охорону здоров\’я, на безпечне для життя і здоров\’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Охорона здоров\’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Відносини у сфері охорони здоров\’я регулюються Основами законодавства України про охорону здоров\’я, законами України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», іншими нормативно-правовими актами та санітарними нормами. Санітарне законодавство спрямоване на забезпечення такого стану здоров\’я населення та середовища життєдіяльності людини, за якого показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для цієї території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності перебувають у межах, визначених санітарними нормами. Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. 

 

Об\’єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у доведенні неповнолітнього до стану сп\’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами.

Відповідно до п. 1.1.1. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп\’яніння в заклади охорони здоров\’я та проведення огляду з використанням технічних засобів ознаками знаходження особи у стані алкогольного сп\’яніння є: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Заява громадян про вживання особою спиртних напоїв, так само визнання в цьому самої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 p. № 2998-ХІІ неповнолітніми вважаються громадяни віком до 18 років.

Доведення неповнолітнього до стану сп\’яніння – це активні дії (безпосереднє розливання) чи бездіяльність (нереагування на активні дії інших осіб) сторонніх осіб, наслідком яких стало його сп\’яніння.

Суб\’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Суб\’єктами правопорушення можуть бути батьки неповнолітнього, особи, які їх замінюють, або інші особи, яким виповнилося 18 років.

 

У кожному випадку доведення неповнолітнього до стану сп\’янніння правоохоронним органам слід ретельно перевіряти чи немає у даному випадку складу іншого, більш тяжкого, правопорушення.