Науково-практичний коментар до ст. 172-16 Кодексу про адміністративні правопорушення України
Стаття 172-16. Бездіяльність військової влади
Умисне невжиття заходів щодо припинення злочину, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов’язків –
тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Коментар:
З об\’єктивної сторони правопорушення може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності.
Для наявності складу даного правопорушення у будь-якій його формі потрібно встановити а) чи покладався на цю службову особу обов\’язок вчинити певні дії, невчинення яких ставиться їй у вину, б) чи мала службова особа реальну можливість в конкретних умовах вчинити необхідні дії, в) чи справді не були виконані обов\’язки, які покладені на цю службову особу.
Згідно з військовими статутами обов\’язок вести роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, правопорушенням і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини належать до загальних обов\’язків командирів та інших прямих начальників командир повинен вимагати дотримання високої військової дисципліни від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення командир який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе за це відповідальність Обов\’язки щодо припинення правопорушень серед військовослужбовців покладаються військовими статутами також на чергового частини, чергового роти та інших осіб зі складу добового наряду які мають підлеглих за своєю посадою в добовому наряді. Неприпинення правопорушення, що вчиняється підлеглим, означає потурання вчиненню його особою, яка була зобов\’язана відвернути його (вжити заходів до його недопущення чи запобігання йому).
Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, які не відреагували за наявності ознак правопорушення, несуть відповідальність згідно із законом.
Інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов\’язками повинна була виконати, передбачає неприпинення нею грубих правопорушень, що не є злочинами.
Суб\’єктом правопорушення є є військовий начальник, з\’єднання, начальник військової установи ЗС чи іншого військового формування (скажімо, ректор військової академії, начальник шпиталю, директор військового господарства, начальник військового ремонтного підприємства тощо), а також будь-яка військова службова особа.
З суб\’єктивної сторони бездіяльність військової влади характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому ставлення військової службової особи до невиконання нею певних дій завжди є умисним.
Leave a Reply